На відміну від англійської, в іспанській мові Bilbao вимовляється з м’яким знаком: Більбао. На півночі Іспанії це, напевне, найвідоміше місто. Тому прилетівши в Сантандер на три тижні, не відвідати Більбао було просто неможливо.
«Розкрутили» Більбао не так давно, в основному через музей Гуггенхайма (Guggenheim Museum). Одразу скажу, що в музей я не пішов: якщо ті, хто цінують музеї та знають в них толк, не були у захваті від цього музею – то мені там і подавно нічого робити. Його позиціонують як музей сучасного мистецтва – а я ж і в класичному не дуже-то шарю. Тому свій маршрут я спланував через музей – але без заходу у нього.
Але враження музею справляло все місто. Я не одразу зрозумів, чому. А всі будинки та квартири тут помальовані в яскраві кольори – тому фоткати можна майже все з довільної точки в будь-яких напрямках – фотографії вийдуть яскравими та кольоровими. І хоча краєвиди все ж іноді псували стовпи та проводи, око все одно раділо.
Тим, хто таки любить музеї, варто зазначити, що у Більбао є ще один цікавий об’єкт: музей витонченого мистецтва (Museum of Fine Arts). Місцева іспанка, з якою я розговорився в автобусі, радила його більше, ніж Гуггенхайм. Неважко здогадатися, що цю перлину я також оминув – тому що замість музеїв завжди обирав вид на місто з якої-небудь гори. Саме так сталося і цього разу.
Пошук красивих краєвидів на місто швидко привів мене до парку під назвою Artxanda, куди підіймався фунікулер з такою ж назвою. Цей парк міг виступати свого роду компромісом між тими, хто любить мистецтво та тими, хто віддає перевагу красивим видам. У ньому знаходилася скульптура під назвою «Відбиток пальця», через яку можна було подивитися на місто. Ну або просто сфоткатись поруч.
Оскільки я приїхав у Більбао автобусом, починається перша частина маршруту від автобусної станції. У цьом маршруті є чотири пункти, в яких можна зупинитись – залежно від того, що кому цікаво. Це стадіон San Mames, торговий центр з дуже оманливо-артистичною назвою Zubiarte, музей витонченого мистецтва, а також головний музей Guggenheim. Виглядає цей маршрут ось так та веде до фунікулера. Після цього треба піднятися на фунікулері (на липень 2023 квиток в один кінець – 2.50 євро, в обидва – 4.30). Скільки часу провести нагорі – це вже індивідуально, залежатиме від того, наскільки ви любите краєвиди та яка в той момент погода.
Спуститися вниз можна або так само на фунікулері (якщо хочеться швидше), або прогулятися (якщо є бажання). Якщо йти пішки, то можна пройти через ще дві точки, звідки повинен бути непоганий вид. Наприклад, ось тут (43.271525, -2.923452). Я не став цього робити, тому що було досить прохолодно, і подумав, що найкращий вид все одно буде з найвищої точки – де я щойно побував. Тому я спустився на фунікулері та пішов далі.
Друга частина маршруту вела у старе місто. Там знаходиться собор та старовинні будівлі, поміж яких розташувалися ресторани та сувенірні магазини – а що ще треба туристу? Окрім накопичувачів пилюки там можна було знайти досить функціональні речі, які будуть одночасно і нагадувати про чудову подорож, і бути корисними. Тому друга частина маршруту – це прогулянка до старого міста, після чого вже можна і на автобус.
У порівнянні з Сантандером тут набагато більше володіють англійською мовою – то ж, напевне, можна сказати, що Сантандер – це провінція у порівнянні з Більбао. Якщо у Сантандері людина, що володіє англійською, скоріше виняток, то у Більбао – скоріше за правило. Молодь тут також зустрічається набагато частіше.
Можливо, сюди варто прилетіти на кілька днів – але я подумав, що за цю подорож побачив все основне, тому вирішив, що одного дня мені цілком досить. Але загалом я зробив такий висновок: можна поїхати у Більбао та не побачити Сантандер – але не можна поїхати у Сантандер та не побачити Більбао.
(с) masterofsql15 Jul 2023